Розробка швейних машин була введена з-за кордону в Китай. Нижче виробники швейних машин познайомлять з історією розвитку промислових швейних машин.
Історія світового розвитку:
У 1790 році Сент-Томас з Англії винайшов ручну швейну машину з ланцюговим стібком з однією ниткою для пошиття черевиків і черевиків. Ця швейна машина виготовлена з металевих матеріалів і використовує дерево як частини корпусу.
У 1841 році Тімоньє з Франції розробив і виготовив практичну швейну машину подвійного ланцюгового стібка;
У 1846 році американська компанія Hao придбала швейну машину Zhuanli з кривими замковими стібками зі швидкістю шиття 300 стібків на хвилину та ефективністю, що перевищувала п'ять швейних майстрів, що керувалися вручну;
У 1851 році американський робітник-механік Шенцзя самостійно розробив і виготовив швейні машини Шенцзя зі швидкістю шиття 600 стібків на хвилину. У 1853 році він отримав назву Чжуаньлі в Сполучених Штатах. Згодом швейні машини почали широко використовуватися у виробництві та поступово додавали такі функції, як ґудзики, отвори для замків, зміцнення та вишивка. У 1975 році в США винайшли побутову багатофункціональну швейну машину, керовану мікрокомп’ютером. Все ширше розвиваються професійні промислові швейні машини, швидкість шиття зростає. Наприклад, оверлочні швейні машини досягли 10000 стібків за хвилину. У цей період швейні машини були в основному ручними.
У 1940 році швейцарська компанія Erna винайшла портативну побутову швейну машину, використовуючи корпус машини з циліндричної нижньої пластини з алюмінієвого сплаву та внутрішній електродвигун. Після 1950 року подальший розвиток отримали побутові багатофункціональні швейні машини.
На початку 1970-х років ринок побутових швейних машин у промислово розвинутих країнах наситився, і підприємствам довелося перейти до виробництва промислових швейних машин, оскільки вартість робочої сили продовжувала зростати. Південна Корея, особливо Тайвань, скористалася можливістю сприяти розвитку промисловості швейних машин, виробляючи швейні машини середнього та нижчого класу та інвестуючи їх у міжнародний ринок.
Вітчизняна історія розвитку:
У 1869 році Лі Хунчжан, представник руху вестернізації, відвідав Англію і повернувся додому з позолоченою швейною машиною Shengjia як подарунок вдовій імператриці Цисі. Тоді про це повідомили і британські ЗМІ.
Близько 1880 року Shengjia Company заснувала Shanghai Feng Company на Nanjing Road (тепер 446 Nanjing East Road) у Шанхаї. Щоб просувати свою продукцію, компанія найняла китайських робітниць за високу зарплату та навчила їх носити швейні машини для виконання по вулицях, знайомлячи громадськість з методами роботи швейних машин. Незабаром швейна машина Shengjia стала добре відомою передовою машиною для виготовлення одягу в Шанхаї.
У 1905 році Шанхай першим почав виготовляти деталі для швейних машин і заснував кілька невеликих майстерень для виробництва деталей.
У 1928 році промислова швейна машина 44-13 була виготовлена Шанхайською фабрикою швейних машин Xiecheng. У тому ж році Шанхайська фабрика швейних машин Shengmei також випустила побутову швейну машину.
Після створення Китайської Народної Республіки в 1949 році промисловість швейних машин пережила повний розвиток. Галузь пройшла через етапи реструктуризації та трансформації, державно-приватного партнерства, злиття та поглинання та розумного розподілу праці, утворивши групу опорних підприємств, таких як Шанхайські Che, Chang, Huigong, Feiren, Butterfly, Tianjin Sewing Machine Factory, і Південно-Китайська фабрика швейних машин у Гуанчжоу, яка в основному виробляє звичайні побутові швейні машини та промислові швейні машини низького класу.
У середині-1980 минулого століття, із постійним коригуванням структури ринку та споживання, структура продукції швейного обладнання розвивалася в напрямку високошвидкісного та серійного виробництва на основі середньо- та низькошвидкісних промислових швейних машин. Електронні та комп'ютерні технології також широко використовувалися в швейних машинах. У той же час Китай також завершив створення системи підтримки компонентів і побудував величезну мережу збуту швейних машин. Після введення іноземних технологій деякі підприємства швейних машин перетравлюють і поглинають передові технології.
На початку 1990-х всесвітньо відомі підприємства поступово проникали в Китай і створювали спільні підприємства та підприємства, що належать йому повністю.
Наприкінці 1990-х років почали розвиватися приватні підприємства, а значне коригування промислової структури сприяло розвитку галузі. Загалом було сформовано шість основних виробничих зон і баз, включаючи Шанхай, Цзянсу, Чжецзян, Шеньсі, Тяньцзінь і Гуанчжоу.
Станом на 2004 рік у Китаї налічувалося понад 600 виробників швейних машин і понад 1000 виробників запасних частин з річним обсягом виробництва 14,08 мільйонів одиниць і загальною вартістю близько 28 мільярдів юанів. Маючи майже тисячу різновидів, Китай став однією з головних країн світу з виробництва швейних машин.